Озеленення акваріума — один із ключових заходів, що реалізуються в процесі його облаштування та оформлення. Резервуар, оформлений живими водними рослинами, набуває цілісного і закінченого вигляду, а в його просторі в короткий термін формується ідеальне біосередовище. Які ж види водоростей зазвичай застосовуються акваріумістами? Як правильно підбирати, садити, утримувати і розводити представників акваріумної флори? До яких захворювань схильні рослини для акваріума?
Світ акваріумної флори разюче різноманітний. Серед його представників трапляються тіньовитривалі та світлолюбні, невимогливі та примхливі, високорослі, середньорослі та карликові рослини. Перед тим як приступити до наповнення акваріума вподобаними екземплярами, необхідно ознайомитися з описом і характеристиками кожного з них. Така передбачливість дасть можливість надалі уникнути неприємних ситуацій, які пов’язані з несумісністю водоростей, з різницею в їхніх вимогах до умов утримання або до догляду. Нижче представлені найпоширеніші різновиди представників акваріумної флори.
Ряски — група, що з’єднує кілька популярних різновидів невимогливих акваріумних рослин. До цієї групи належать невелика, багатокоренева, тридольна і горбата ряски. Рослини мають листки круглої або еліптичної форми, що досягають за довжиною від 3,5 до 10 міліметрів. Форма і розміри листя залежать від варіанту ряски. Особливістю акваріумної ряски вважається її схильність до швидкого розростання. За прийнятних умов вона може за лічені тижні заполонити весь акваріум.
Однак досвідчені акваріумісти рекомендують не викидати додаткову ряску, а висушувати її і змішувати з кормом для риб, оскільки в цій рослинності міститься дуже багато корисних речовин.
Елодея — дуже популярний різновид акваріумних рослин, що мають довгі, розгалужені та тендітні стеблинки. Специфічна особливість цього представника акваріумної флори — здатність до феноменально швидкого зростання. Іншою особливістю елодеї вважається її можливість вбирати забруднення і домішки, що знаходяться у воді. Завдяки цій цінній якості вода в акваріумі з елодеями довше залишається чистою і прозорою.
Яванський мох — різновид невибагливого водного моху сімейства гіпнових. Примітний власною пишною та об’ємною мочалоподібною структурою. В акваріумістиці цей вид моху широко застосовується для декору резервуарів. Також, він часто використовується у вигляді м’якого субстрату в нерестовиках, оскільки здатний надійно заховати кладки ікри від риб.
Валліснерії — група, що з’єднує багато різновидів водних рослин-багаторічників сімейства водокрасових. Популярність цих рослин в акваріумістиці зумовлена їхньою витонченістю, красою і невибагливістю. Досить ефектно в просторі акваріума виглядають численні смарагдові розетки валіснерій, що простягають до водної поверхні довге вузьке листя. За легкого руху води по замкнутому контуру листя повільно майорить у її товщі, створюючи цікавий візуальний ефект.
Криптокорини — простора група трав’янистих земноводних рослин сімейства ароїдних. В акваріумістиці дуже великою популярністю користуються пурпурова і жовта криптокорини. Два різновиди помітні чудовим габітусом, невибагливістю до умов освітлення. Рослини мають довгі і витягнуті вгору листи круглої форми, зібрані в розетки. Безперечна перевага криптокорин полягає в тому, що вони чудово переносять дефіцит освітлення. Водночас утримання таких красивих рослин передбачає створення для них досить нестандартних умов, забезпечити які може виключно досвідчений акваріуміст.
Річчія плаваюча — ще одна популярна водна рослина, що виділяється дивовижною невибагливістю. Цей представник акваріумної флори не має ні листя, ні стебел. Їх замінює таллом — накопичення сплетених між собою звивистих гілочок, розгалужених на кінцях. При яскравому освітленні та оптимальній температурі річчія досить активно розростається, формуючи красиві об’ємні «острівці».
Акваріумісти застосовують цю рослину як субстрат у резервуарах, підготовлених для нересту.
Марсилії — група водних папоротей, що включає близько 30 різновидів рослин. В акваріумістиці набули поширення певні види марсилій — зокрема, городчаста і чотирилиста. Ці рослини помітні малими розмірами, красивим зовнішнім виглядом, схильністю до інтенсивного росту. Візуально рослини цього роду нагадують чотирилисту конюшину. Марсилії, зважаючи на їхню дивовижну нескладність, рекомендують акваріумістам-початківцям як перший водний ґрунтопокривник.
Ехінодоруси — група болотних однорічників і багаторічників, що включає певні варіанти, які здатні рости під водою. Рослини мають короткі стебла, еліпсоподібні, серцеподібні або округлі листки, з’єднані в щільну розетку. Забарвлення листя залежить від різновиду, гібрида або форми рослини. Незважаючи на те що ехінодоруси вважаються дуже витривалими представниками акваріумної флори, більшість з них вважаються досить вимогливими до умов утримання.
Кушир — довголітня трав’яниста водна рослина, що набула великого поширення. Цей представник акваріумної флори має довгі тонкі стеблинки, опушені безліччю розсічених листків. Ця декоративна пишна трава не тільки вважається прикрасою акваріума, а й служить притулком для мальків і дрібних рибок. Також кушир застосовують в обладнанні нерестовищ, в яких він відіграє функцію опори і укриття для кладок ікри.
Як підібрати?
Перш ніж купувати ті чи інші види акваріумних рослин, слід обчислити їхню кількість, виходячи з об’єму резервуара і розмірів кожного представника світу підводної флори. Необхідно підкреслити, що до уваги необхідно брати розміри (висоту і діаметр крони) тільки дорослих рослин. Також обов’язково варто брати до уваги кількість і розміри водних мешканців, яких передбачається утримувати в акваріумі. Надлишок рослинності може погано відобразитися на самопочутті мешканців акваріума, обмежуючи їхню свободу переміщення в просторі. Більшою мірою від цього страждають рибки, що рухаються й енергійні, — наприклад, даніо, мечоносці, барбуси.
Крім того, зайва рослинність часто вважається основою зниження кисню в акваріумній воді, що теж веде до погіршення самопочуття мешканців резервуара . Обумовлено це тим, що в темряві у рослин відбувається процес, зворотний фотосинтезу.
Так, за відсутності світла представники акваріумної флори поглинають кисень, розчинений у воді, і виділяють у неї вуглекислий газ. Як наслідок, усі мешканці акваріума починають відчувати кисневе голодування.
Під час вибору акваріумних рослин обов’язково візьміть до уваги умови їх утримання. Важливо, щоб вони збігалися з тими умовами, які потрібні рибкам та іншим мешканцям водойми в будинку. Це стосується температури, жорсткості, кислотності води, рівня вмісту в ній солей, вуглекислого газу та інших параметрів. Ще один важливий аспект, який потрібно враховувати — це харчові смаки мешканців водойми в будинку. Відомо, що більшість представників акваріумної фауни люблять ласувати підводною рослинністю. Так, Золоті рибки можуть за короткий термін фактично стерти в пух і прах зелений акваріумний декор з кучерявого листка і ряски.
Досвідчені акваріумісти рекомендують заповнювати водойму в будинку рослинністю приблизно на 50%. Але тут також потрібно брати до уваги і кількість декоративних предметів, і товщину ґрунту, і величину каменів, які будуть застосовуватися в оформленні резервуара. Під час вибору рослин для домашнього акваріума потрібно завчасно на паперовому носії намалювати план їх майбутнього розміщення. Він оформляється з урахуванням подібних параметрів:
- розміри акваріума;
- габітус рослин, їхнє фарбування;
- комбінування рослин між собою за кольором і формою;
- висота рослин, діаметр їхньої крони;
- швидкість і напрямок росту;
- світлопрозорість зеленої маси (листя, стебел).
Високорослі рослини розміщують уздовж задньої і стінок, що знаходяться з боків акваріума, грунтопокривні і карликові — біля фронтальної стінки. Центр резервуара зазвичай залишають вільним, щоб нічого не мало можливості перешкодити огляду простору всередині. Оптимальний до вибору список невибагливих рослин:
- рослини для фронтальної частини — дуже маленькі ехінодорус, ряски і латаття, яванський мох, новозеландська трава;
- рослини для центральної частини (окремі та кущові) — індонезійський осот, суматранська папороть, червоний лотос, зелений і смугастий лепехи, невелика стреліція;
- рослини для заднього плану — валіснерія, перистолистник, величезний ехінодорус, елодея.
Під час вибору і купівлі акваріумних рослин велику увагу потрібно виділити їхньому зовнішньому вигляду і загальному стану. Такі характеристики дозволяють судити про здоров’я представників акваріумної флори. Візуально рослина повинна відповідати власному біологічному опису. Листя, коріння і стебла повинні мати розміри, забарвлення, структуру і тургор, звичайні для цього виду.
Під час огляду не повинно бути виявлено слідів гниття і розкладання, липкого слизового нальоту, чорних або бурих плям і точок. Яскраво-білий або буро-чорний колір коренів, отвори і обтріпані краї на листках, пожовтіння країв листя, верхівок стебел і точок росту також можуть вказувати на ураження рослин грибковою або вірусною хворобою.
Як садити?
Одних представників акваріумної флори можна проростити з насіння, інших — посадити в ґрунт уже справжніми рослинами, третіх — просто відправити у «вільне плавання» резервуаром.
Насіння
Перед посадкою насіння водних рослин варто обробити стимулятором, витримавши його в розчині «Корневину» або «Гетероауксину» протягом декількох годин. Після чого матеріал для посадки пророщують у банківській структурі з чистою відстояною водою, розміщеною в теплому місці. Температура води в банківській структурі має стабільно підтримуватися на рівні 24° С і не більше.
Щойно насіння проросте, його дорощують у банківській структурі з водою і дрібнофракційним ґрунтом — чистим піском, дрібним камінням, вермикулітом. Відстань між проростками має бути достатньою для того, щоб молоді рослини могли повністю розвиватися. Дозволяється пророщувати насіння і в банківській структурі з вологим ґрунтом.
Протягом пророщування важливо регулярно підтримувати велику вологість повітря в ємності за допомогою постійних обприскувань.
Молоді рослини
До посадки потрібно заповнити акваріум ґрунтом і поживною сумішшю (підкладкою). Необхідність укладання підкладки викликана тим, що рослинності в акваріумі для справжнього розвитку і зростання будуть потрібні мікро- і макроелементи. Дуже короткий шлях їх отримання пролягає через кореневу систему рослин. Підкладку укладають на дно резервуара, після цього засипають ґрунтувальний шар. Товщина шару підкладки і ґрунту розраховується залежно від розмірів акваріума і довжини коренів підібраних рослин. Зазвичай акваріумісти засипають поживну суміш і субстрат шаром не менше 5-7 сантиметрів.
Перед висаджуванням у ґрунт будь-яку рослину ретельно оглядають, прибирають слабкі та пошкоджені стебла і листя. Кореневу систему злегка роблять коротшою, підрізаючи її чистим продезінфікованим ножем або скальпелем на кілька сантиметрів. Далі рослину на якийсь час відсилають у ємність із розчином із застосуванням солі. Ця процедура дасть можливість усунути шкідливі бактерії і паразитів, які можуть бути на листках, стеблах і коренях.
Після обробки рослини в сольовому розчині переходять до посадки. Для цього в товщі ґрунту проробляють ямку, глибина якої дасть можливість зафіксувати коріння вертикально. Не дозволяється садити рослини в тісні й неглибокі ямки, в яких їхня коренева система буде щільно стиснута, сплюснута або загнута вгору.
Після висадки саджанець акуратно фіксують, обтискаючи субстрат навколо його стебла з кожного боку. Далі настає черга наповнення резервуара водою. Акваріумісти рекомендують виконувати таку процедуру потроху, протягом кількох діб. Після цього часу коренева система зможе утвердитися в субстраті.
Щоб рослини не спливали, рекомендується ще до висаджування закріпити на їхніх стеблах або основах розеток маленькі обважнювачі — дрібні рибальські важки, гайки з нержавійки. При декорі яванським мохом корчів і великих каменів рослини необхідно дуже обережно примотати до опори тонкою волосінню в кілька рядів. По закінченню певного часу мох розростеться і приховає під собою волосінь.
Замість волосіні можна застосовувати шматок капрону, яким обгортають який-небудь об’єкт (корч, камінь) із зафіксованою на ньому грудкою яванського моху. Через певний проміжок часу мох проб’ється через мікроскопічні отвори в капроні і повністю покриє його поверхню.
Під час посадки найкраще застосовувати спеціалізований акваріумний пінцет. Ним зручно садити середні та невеликі, тендітні й тонкі рослини як у донний ґрунт, так і в горщики.
Рослини без висадки
На спеціальну увагу заслуговують представники акваріумної флори, які не потребують висадки. До них можна віднести такі рослини:
- ряски;
- наяс;
- наяда;
- сальвінія;
- лімнобіум.
Ці екземпляри не висаджують у ґрунт, а просто випускають у наповнений акваріум. Плаваючи на поверхні, вони виймають з води необхідні поживні речовини і беруть участь у процесі фотосинтезу однаково з іншою рослинністю.
Як утримувати?
для того щоб акваріумна рослинність могла повністю розвиватися і рости (а окремі її види — навіть зеленіти), потрібно забезпечити їй прекрасні умови утримання. Вони передбачають виконання цих вимог:
- хороше освітлення;
- ідеальні параметри води (жорсткість, кислотність, температура);
- ідеальний рівень діоксиду вуглецю у воді;
- ідеальний вміст мікро- і макроелементів у воді (забезпечується періодичними підживленнями);
- постійний догляд.
Освітлення
Багато представників акваріумної флори є світлолюбними рослинами. Тривалість світлового дня для них має становити не менше 10-12 годин. Досвідчені акваріумісти рекомендують в організації акваріумного освітлення орієнтуватися на такі показники потоку світла:
- 50-55 лм (люмен) на літр — для невимогливих рослин;
- 70-80 лм на літр — для рослин із середнім рівнем вимог до освітленості;
- 110-130 лм на літр — для рослин з великими вимогами до освітленості.
Коли буде створюватися освітлення головне не забути врахувати висоту рослин і водний рівень в акваріумі. Обґрунтовано, що ґрунтопокривники і карликові рослини, що покривають дно, отримуватимуть менше світла, ніж їхні дуже високі і великі колеги.
У цьому варіанті доцільне встановлення додаткових світильників знизу акваріума.
Параметри води
Оптимальними для багатьох водних рослин вважаються такі показники кислотності та жорсткості води:
- рН — 6,5-7,3;
- dH — 6-12° (але не вище 15°).
Деякі рідкісні та екзотичні види акваріумної рослинності потребують інших параметрів води. Для конкретних різновидів (припустимо, для представників морської водної флори) важливий і рівень солей. Ідеальним рівнем температури води для більшості видів водної рослинності вважається інтервал 24-25° С. При зменшенні температури нижче позначки в 22° С в одних представників акваріумної флори значно сповільнюється ріст, в інших — стає блідим і змінюється забарвлення.
Головне не забути врахувати, що для багатьох видів акваріумних риб дуже зручною вважається холодна вода. До подібних представників, наприклад, належать Золоті рибки.
Завдяки цьому при їхньому утриманні необхідно вибирати для акваріума рослинність з аналогічними вимогами до температури води.
Рівень вуглекислого газу
Для справжнього процесу фотосинтезу акваріумним рослинам потрібна присутність діоксиду вуглецю (СО2) у воді. Зазвичай дефіцит цього компонента відзначається за дуже високої жорсткості води або за відсутності (малої кількості) рибок в акваріумі. Компенсувати нестачу діоксиду вуглецю в цьому випадку дає можливість застосування відповідного обладнання — системи автоматичного управління подачі СО2.
Мікро- і макроелементи
Велику роль у повноцінному розвитку акваріумної флори відіграють азот, калій і фосфати (NPK). За нестачі цих елементів здоров’я і зовнішній вигляд рослин починають погіршуватися — їхнє зростання сповільнюється, листя дрібнішає, деформується і втрачає насиченість забарвлення. Щоб уникнути дисбалансу або нестачі цих елементів у воді, досвідчені акваріумісти рекомендують застосовувати готові комплексні підживлення — наприклад, «ПлантаПро Макро» від популярного бренду «Тетра». Перед використанням цього засобу слід за допомогою спеціалізованих тест-смуг зробити аналіз води на вміст перерахованих елементів хімії.
Під час приготування макропідгодівлі власними руками беруть до уваги, що співвідношення між азотовмісними (N) і фосфатовмісними (P) елементами повинно становити в середньому 15:1 (N і P виходячи з цього). Обсяг калійвмісних добавок має змінюватися в межах 10-20 мг на 1 літр води. Універсальною підгодівлею для зелених мешканців акваріума виступить звичайна глина — зелена, блакитна, біла.
Необхідно зауважити, що в зеленій і блакитній глині відзначається максимальний вміст корисних речовин, потрібних акваріумній рослинності.
Доглядати за більшістю представників акваріумної флори не складе ніяких труднощів і нескладно. Загалом основний догляд за рослинами зводиться до їх регулярного проріджування, видалення старих і пошкоджених частин (листя, стебел) і очищення від бруду (мікроводоростей, продуктів діяльності риб, залишків корму).
Як розмножувати?
Дуже часто акваріумісти розмножують водну рослинність за допомогою:
- живців;
- пагонів;
- поділу колонії (для мохів).
При розмноженні живцями від дорослих здорових рослин відокремлюють оптимальний фрагмент довжиною близько 16-17 сантиметрів, на якому є не менше 3 вузлів. Потім з нижніх 2 вузлів прибирають листя і прикопують держак в акваріумний ґрунт. Прикопувати живець слід так, щоб субстрат повністю покрив вузли, які перебувають знизу, звільнені від листя, — в подальшому вони сформують кореневу систему. Цим способом розмножують рослини з довгими стеблинками — наприклад, елодею.
Багато акваріумних насаджень можна розмножити бічними або повзучими пагонами (відводками). Коли ці дочірні частини рослини зміцніють і повністю сформуються, їх відокремлюють від материнського куща і відсаджують на постійне місце. Цим методом розмножують валіснерію, криптокорину, деякі папороті. Мохи (зокрема, яванський) зазвичай розмножують шляхом поділу великого фрагмента на більш дрібні. Їх кріплять тонкою міцною ниткою або волосінню на каменях, гілочках та інших предметах акваріумного декору. По закінченню певного часу молоді колонії мохів розростуться і повністю приховають під собою опорні поверхні.
Можливі хвороби та їхнє лікування
Дуже часто рослини для акваріума починають хворіти або гинути внаслідок порушення умов утримання або недотримання правил догляду. Так, якщо рослини несподівано зупиняються в рості, а на їхніх листках починає формуватися наліт вапна, це вказує на раптове і значне зменшення кількості СО2 у воді. Проблема усувається шляхом збільшення кількості рибок і встановлення системи автоматичної подачі діоксиду вуглецю. Якщо листи водних рослин жовтіють, біліють, погано ростуть або відмирають, потрібно екстрено провести підгодівлю азотовмісними добривами. Додатково слід зменшити температуру води на 2-3° С. Це дасть можливість компенсувати брак азоту у воді, що зазвичай є джерелом проблеми, яка з’явилася.
Такі невимогливі рослини, як криптокорини, часто страждають від захворювання, етіологію якого досі точно не встановлено. При цій хворобі листи рослини перетворюються на слизову субстанцію, піддаються гниттю, розчиняються у воді або розпадаються на частини. Дуже часто ця проблема відбувається при потраплянні рослини в незвичні умови. Зберегти залишки зеленої маси (навіть при перенесенні рослини в інший резервуар) зазвичай не виходить. Однак коріння при цьому захворюванні не страждає і в подальшому, після адаптації до нових умов, створює нові здорові пагони.
Однією з досить складних і неприємних хвороб, що з величезними труднощами піддається лікуванню, вважається чорна борода. Характерною її ознакою вважається чорний щільний наліт, що покриває не тільки рослини, а й декор, і стінки резервуара. Боротьба з цією проблемою вимагає комплексного підходу і досить тривалого часу (як правило, на видалення чорної бороди потрібно приблизно місяць). Перше, що необхідно зробити в цьому варіанті — екстрено видалити скупчення нальоту з акваріума. Додатково необхідно дуже ретельно очистити ґрунт, провести часткову заміну води (приблизно на третину).
Рибок на деякий час можна відсадити в інший резервуар, оскільки залишки їхньої їжі після будь-якої годівлі слугуватимуть харчуванням для водорості, що паразитує. Часткову заміну води необхідно робити мінімум двічі протягом тижня.
У досить важких випадках найкраще застосовувати спеціалізовані хімічні препарати, заздалегідь прибравши всіх рибок із зараженого резервуара.