У нього була трагічна доля, недовге і яскраве життя. Письменника називали «північним Мольєром» і «батьком російської сатири». Він перший майстерно втілив у життя жанр побутової комедії, у сатиричному ключі розкрив людські пороки та гріхи. Біографія Фонвізіна рясніє барвистими фактами, про які поговоримо докладніше.
Біографія Фонвізіна: дитинство і юність
Денис Іванович Фонвізін увійшов в історію російської літератури як найбільший драматург і публіцист. Будучи яскравим представником катерининської епохи, він подолав бар’єр цензури і оприлюднив комедію, яка перевернула свідомість читачів. Він зміг легко і невимушено розповісти про важливе, акцентуючи увагу на хвилюючих вадах суспільства.
Біографія Фонвізіна — це квінтесенція любові та легковажності, складних життєвих виборів і слідування законам патріархату, запозиченого з дитинства. Але все це не завадило розвинутися сатиричному даруванню талановитого письменника XVIII століття.
Денис Фонвізін народився в Москві 14 квітня 1745 року. Його батько — виходець зі старовинного роду німецьких дворян, але від високого становища в суспільстві у батьків хлопчика залишився тільки титул. Жили німецькі аристократи в Росії скромно, але це не завадило дати хорошу освіту дітям. До слова, крім Дениса, у Фонвізіних було ще семеро дітей.
Фонвізін-старший виховував нащадків у системі найсуворіших патріархальних правил, слово батька було законом. Характер батюшки Фонвізіна загартувала армійська служба, на якій він отримав звання майора перед відставкою. Коротка біографія Фонвізіна обов’язково має включати факти, які свідчать про його освіту:
- Хлопчик мав відмінні інтелектуальні задатки, але німецької мови, всупереч старовинному корінню, не знав. Йому довелося опановувати тонкощі німецької мови спочатку під час домашнього навчання, а потім — у школі.
- Оскільки в катерининську епоху дворяни в обов’язковому порядку вивчали французьку, то Д.І. Фонвізін був змушений вчити мову, будучи дорослим чоловіком.
- Тяга до літератури завжди стимулювала хлопчика багато читати і з захватом поглинати нові знання. Можливо, саме це стало причиною того, що Денис першим із родини зміг самостійно вступити до дворянської гімназії при Московському університеті.
- Після закінчення гімназії юнак вирішує продовжити навчання в тому ж університеті, але на факультеті філософії. Навчання давалося Денису легко, і його з братом заохотили поїздкою до Петербурга. Знайомство з Північною Пальмірою назавжди закохало його в це місто. У цьому зізнавався сам Фонвізін. Цікаві факти: у цій подорожі автор завів дружбу з Ломоносовим і Сумароковим, а також уперше відвідав театр.
- Фонвізін, біографія якого складалася не тільки зі створення драматичних творів, а й публіцистики, рано зайнявся перекладами. Ще в студентські роки талановитий хлопець заробляв на життя, перекладаючи байки Гольберга і твори Вольтера.
- З моменту повноліття розумний юнак служить секретарем кабінет-міністра Єлагіна. А дещо пізніше переходить на посаду особистого секретаря графа Паніна.
Освічений і ерудований, з тонким гумором і чудовим почуттям такту, Денис Фонвізін зміг домогтися гарного становища в суспільстві, не забуваючи про самореалізацію як письменника.
Денис Фонвізін: творчий шлях
Творчість Фонвізіна вважалася свіжою і новаторською, вона пробуджувала приховані грані людської душі і змушувала людей переглянути свою поведінку. Під тонкою сатиричною вуаллю були приховані людські пороки. Автор висміяв їх віртуозно і делікатно.
Але сам літературний шлях письменника складно назвати легким:
- завдяки гарному знанню мов Фонвізін в оригіналі ознайомлювався зі світовими класичними шедеврами, поповнюючи словниковий запас і освоюючи нові художні прийоми;
- наприкінці 1760 року самостійно видає своє перше творіння — сатиричну комедію, що називалася «Бригадир». Твір викликав справжній фурор у вищих колах, автора запросили для прочитання п’єси в Петербург до імператриці Катерини;
- на прийомі автора помітив граф Панін. Молодий талант став довіреною особою й особистим секретарем з 1769 року;
- перебуваючи на службі, Денис Іванович знаходив час для творчості. У 1777 році він отримує унікальну можливість півтора року прожити у Франції;
- повернувшись до Росії 1779-го, Фонвізін занурився у творчу роботу. Автор у найкоротші терміни перекладає легендарну книгу «Та-Гіо», а далі отримує підвищення по службі — стає канцелярським радником секретної експедиції;
- 1778-1782 роки ознаменувалися роботою над найбільш знаковим твором Фонвізіна — «Недоросль». Ця назва була досить промовистою, адже на той час так нарікали молодиків дворянського походження без належної освіти. Яскраві образи головних героїв, що запам’ятовуються, драматичні й водночас смішні діалоги зробили творіння Фонвізіна надзвичайно популярним. Досі «Недоросль» вважається класикою російської сатиричної драматургії;
- на гребені успіху 1783 року було видано публіцистичний шедевр авторства Фонвізіна — «Міркування про неодмінні державні закони»;
- далі ситуація розвивається швидко і трагічно. Денис Іванович вирушає у велике турне Європою, але саме там із ним трапляється перший апоплексичний удар. Із частковим паралічем він повертається до Петербурга і починає роботу над масштабним 5-томником творів. Однак Катерина II забороняє видавати ці книжки;
- це підкошує як моральний, так і фізичний стан Фонвізіна, але не вбиває в ньому запал писати.
Наступні п’ять років автор у невеликому журналі публікує сатиричні нариси. Наприкінці життя Денис Іванович встигає видати комедію «Вибір гувернера» та мемуари «Щиросердне зізнання».
Денис Фонвізін: особисте життя, останні роки
Фонвізін, роки життя якого припали на розквіт класицизму в російській літературі, не любив афішувати особисте життя. Завіса таємниці була прочинена в автобіографії «Щиросердне зізнання», яку автор видав, будучи невиліковно хворим.
Перше і найщиріше кохання трапилося з геніальним письменником у 23 роки. І об’єктом його почуттів стала Анна Приклонська. Він присвячував їй свої твори, захоплювався її гострим розумом і начитаністю, але пані не могла відповісти Фонвізіну взаємністю, оскільки була одружена.
Офіційний шлюб Денис Іванович уклав через роки, одружившись з Катериною Хлоповою. Цікавим є той факт, як відбулося знайомство майбутнього подружжя. Дотримуючись особистого доручення імператриці, Фонвізін взяв у роботу заплутану судову тяганину вдови поручика. Це і була Катерина Хлопова.
Розслідування було довгим і копітким, тому майбутнє подружжя постійно контактувало. Дениса Івановича навіть звинувачували в тому, що Катерина — це його коханка. На суді він пообіцяв, що якщо виграє справу, то одружиться з вдовою. Так і сталося: судова тяганина завершилася позитивним результатом для Катерини і жінка знайшла нове кохання.
Пара була бездітною, але сам союз виявився надзвичайно міцним. Катерина до останнього дня підтримувала чоловіка та доглядала за ним. Після другого апоплексичного удару, який повністю паралізував автора та прикував його до ліжка, вона продовжувала трепетно піклуватися про чоловіка та допомагати йому писати нові твори.
Денис Іванович Фонвізін продовжував працювати до останнього дня життя і помер від чергового нападу 12 грудня 1792 року. Тіло письменника поховано в Петербурзі на Лазаревському кладовищі Олександро-Невської лаври. Нині прізвищем талановитого драматурга нарекли багато вулиць на території Росії, а також станцію Московського метрополітену.
Він увійшов в історію як майстер російської сатири, ерудит і публіцист. Пильна увага до поведінки сучасників дала змогу письменникові проникнути в естетику французьких просвітителів і реалізувати її принципи у своїх творах. Це дало поштовх до розвитку критичного реалізму в російській літературі.
