Хворобами вух страждають не тільки люди, а й тварини. Вушні раковини у собак дуже сприйнятливі, через що чотириногі вихованці важче переносять різні захворювання слухових органів.
Дуже часто всередині слухового проходу у собаки можна спостерігати гній або бруд. Причини брудних вух у собаки різні, тому самолікуванням займатися не можна ні за що, інакше процес запалення прийме більш важкий перебіг. Визначити, що стало причиною поява бруду в вусі тварини, і призначити ефективне і безпечне лікування може виключно ветеринарний фахівець. Завдання господаря-вчасно дізнатися ознаки можливої хвороби вух вихованця і швидше показати собаку доктору.
Види хвороб і методика їх лікування
Багато господарів звертаються до ветеринарних майстрів вже з запущеними захворюваннями вух у власних чотириногих вихованців, здебільшого завдяки тому, що просто залишили без уваги початкові ознаки хвороби. Визначити, що тварина турбують вуха дуже легко, необхідно тільки ретельно подивитися за поведінкою хвостатого друга.
Симптоми запальних процесів, які протікають в слухових органах, такі:
- собака часто нахиляє голову набік (здебільшого в бік хворого вуха);
- тварина трясе головою, нібито намагається позбутися від заважає предмета в вусі;
- сильно розчісує вуха (іноді до крові);
- будь-який дотик до голови викликає у собаки біль і страх;
- вушні раковини червоніють, набрякають, з вух спостерігається гнійне виділення і смердючий запах.
З’ясувати, чому собака відчуває дискомфорт, і яке захворювання стало причиною поява у вухах брудного нальоту може тільки підготовлений майстер. Господареві тварини не можна ні в якому разі займатися самолікуванням і тим більше вводити якісь препарати в слуховий прохід вихованця.
Дуже часто отит (гнійний або серозний) з’являється у висловухих порід собак, особливо у мисливських (спанієлі, Гончі, такси, біглі та ін.) проникнення в середину вуха холодної рідини, чужого тіла, впровадження паразитів (кліщів), патогенних мікроорганізмів, грибків – все це вважається провокуючим аргументом розвитку патології. Отит протікає в гострій і хронічній формі. Крім того, хвороба ділиться на 3 види:
- Зовнішній-процес запалення охоплює ділянку, що знаходиться між барабанною перетинкою і отвором слухового проходу.
- Середній-локалізується конкретно за барабанною перетинкою.
- Внутрішній-уражається лабіринт вуха.
Найбільш важкими вважаються середній і внутрішній отит, так як приносять собаці сильні відчуття болю. Вуха хворої тварини червоніють, набрякають, сверблять. У слуховому проході виникає певна маса, схожа на бруд. Температура тіла собаки істотно збільшується, з вуха може сочитися гній. Внутрішній отит більш небезпечний, так само як і при великому скупченні гною у вусі можуть бути порушені і мозкові оболонки, що призводить до менінгіту і навіть смертельного результату.
Іноді зустрічається отит, що виник на тлі алергії (алергічний отит). Здебільшого такий вид захворювання виникає в результаті годування собаки поганою їжею, яка призводить до алергічні реакції. Симптомами цього отиту є свербіж, почервоніння вушних раковин, а ще накопичення всередині вуха брудних мас. У більшості випадків від вух собаки сильно смердить (гнильний запах).
Лікувати будь-який вид отиту потрібно виключно після постановки точного діагнозу. До відвідування ветеринарного фахівця дозволяється обробити собаці вуха перекисом водню (щоб пом’якшити і прибрати скоринки, бруд), а потім закапати в хворе вухо краплі Софрадекс, для того щоб зняти сильний біль.
Отит, викликаний впровадженням в організм собаки інфекційного агента, вимагає лікування тільки протимікробними препаратами. Хвороба, спровокована грибками, лікується ортофосфорною кислотою. Отит, що виник на тлі алергічні реакції, лікується антигістамінними і протизапальними препаратами і гіпоалергенної дієтою.
Екзема
Захворювання виглядає у вигляді роздратування на вушних раковинах. Собака починає відчувати свербіж, чеше вуха, трясе головою. Поверхня всередині слухового проходу червоніє, запалюється, спостерігається утворення гною, коричневі виділення з вушних раковин. Екзема з’являється в результаті попадання в вуха води, квіткового пилку, хімікатів. Крім того, хвороба дуже часто розвивається через сильний накопичення сірки у вусі, іноді основою екземи вважається укус комах.
Терапія екземи включає використання знеболюючих засобів (Анальгін, Димедрол), крапель Оттіпакс, мазі гідрокортизону. Сторону яка знаходиться всередині вуха потрібно витирати засобами для дезінфекції (перекис водню, кислота борна і ін.).
Вушний кліщ
Захворювання вушної раковини в результаті впровадження мікроскопічного паразита називається-отодектоз. Хвороби схильні всі собаки, незалежно від віку і породи, але сильніше тільки від отодектоза страждають цуценята. Хвора вушним кліщем вагітна сука майже завжди заражає отодектозом власне потомство, через що у цуценяти сповільнюється розвиток, він не піддається дресируванню, завжди поводиться вкрай неспокійно.
Вушної паразит доставляє собакам сильний дискомфорт. Кліщ локалізується в слуховому проході жертви, харчується шматочками епітелію вуха, прогризає в вушних раковинах ходи і відкладає там яйця. Інфікування кліщем зазвичай відбувається при контакті здорової собаки з хворою, але іноді паразит може потрапити у вухо вихованця під час вигулу собаки.
Отодектоз дуже небезпечний для життя тварини. Крім механічного роздратування, продукти діяльності, що виділяються кліщем, призводять до серйозної інтоксикації організму тварини і можливої глухоти собаці. Але найсильніша небезпека полягає в тому, що, діставшись до барабанної перетинки вуха, паразит призводить до розвитку менінгіту і смерті чотириногого вихованця.
Визначити отодектоз дуже легко: хвора тварина регулярно трясе головою, треться вухами об меблеві предмети, розчісує шкіру вуха до крові. Якщо господар виявив, що у собаки в вухах бруд – це ознака хвороби (накопичення темно-коричневих мас в слуховому проході вихованця). Точно поставити діагноз можливо лише під час взяття зіскрібка з вуха і дослідження його вмісту під мікроскопом. При багаторазовому збільшенні в матеріалі з вушної раковини добре відрізняються живі паразити.
Для лікування отодектоза потрібно використання інсектоакарицидних препаратів (краплі Барс, Адвокат, Ципам і ін.). Перед застосуванням лікувальних крапель слуховий прохід тварини слід звільнити від струпів (кірочок). Для цього ватний тампон змочують в спеціальному лосьйоні або рослинному маслі і акуратно прибирають розм’якшити скоринки. Відповідно до інструкцій, препарат закопують у вушну раковину, а потім вухо обережно масажується. Після двох тижнів процедуру обробки слід повторити, для того щоб усунути нових особин кліщів, що вилупилися з яєць за даний термін. Якщо додаткову обробку проігнорувати, захворювання спалахне знову.
Для боротьби з отодектозом також обробляють інвентар тварини (миски, лежанки, Іграшки і т.д.). Крім того, радиться провести дезінфекцію всього приміщення, де знаходилася хвора тварина. Якщо інфікування кліщем повторилося, препарат, який використовувався для лікування собаки замінюють на інший.
Профілактичні заходи при хворобах вух
для того щоб не допустити розвиток хвороб слухових органів, за вухами собаки необхідно систематично доглядати:
- при забрудненні внутрішньої частини собачих вух слуховий прохід обов’язково чистять;
- якщо виявлено шкірне почервоніння вух, собаку якомога швидше доставляють до ветеринарного професіонала;
- після водних процедур потрапила в вухо рідина потрібно прибрати тампоном з вати;
- ретельно стежити, щоб в вушну раковину тварини не потрапили сторонні предмети;
- для попередження отодектозу рекомендовано систематично проводити обробку вух собаки протипаразитарними засобами, а ще користуватися протиблошним нашийником.
Брудні вуха у собаки-важливий привід для відвідування ветеринара. Сіра або коричнева маса, що накопичилася в слуховому проході у тварини може говорити як про відсутність необхідного догляду за чотириногим вихованцем, так і служити першою ознакою серйозного захворювання. Прекрасним варіантом для власника тварини стане відвідування ветлікаря, але тільки не самостійно призначена терапія.
У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.