Усе, чому ми опираємося, має над нами владу. А все, що ми приймаємо, нас звільняє. Минуле часто є джерелом наших сумнівів, переживань і претензій до самої себе, не даючи нам розвиватися в сьогоденні. Французькі психологи стверджують — щоб жити повноцінним життям, вам необхідно, по-перше, відпустити своє минуле, а по-друге, пробачити себе.

Зазвичай коли ми згадуємо неприємні враження з минулого — наприклад, стосунки, що не склалися, або втрачену роботу, ми концентруємося на поганому і не помічаємо хороше.

Ми несемо цей негатив із собою, і майбутнє стає схожим на минуле. Але якщо визнати те, що сталося, і винести з нього урок, його влада над вами розсіється.

Так, у книжках із самодопомоги радять написати що-небудь хороше про кожну людину, яка вас кинула. І цю пораду можна застосовувати до будь-яких болісних обставин.

• Запишіть, що хорошого ви витягли із ситуації, чого навчилися, що дізналися про себе. І ви побачите, що, незважаючи на заподіяний біль, оточуючі підносять нам дивовижні подарунки.

Коли ми приймаємо важку ситуацію або відпускаємо почуття образи на людину, яка заподіяла нам біль, негативні враження втрачають владу над нами і нашим майбутнім.

Детальніше про це розповідає психолог Володимир Решетніков, наводячи приклади зі своєї практики. Нижче фахівець цитує лист своєї клієнтки.

«Я довгий час жила минулим. Я намагалася його змінити, а воно контролювало мене. Я відчувала провину з приводу тих подій, які давно минули, і ця вина змушувала ухвалювати рішення, що пригнічували мене.

Це призводило до того, що свою провину я бачила майже в усьому, і як цього позбутися, я не знала. Іноді вина змінювалася спалахами гніву і люті.

Я намагалася знайти йому виправдання, але це лише ще більше живило почуття провини. Моє минуле, як маленька чорна грозова хмара, слідувало за мною по п’ятах: куди я — туди й воно.

Так було доти, доки я не усвідомила, що моє минуле — це теж частина мене, і, як будь-яка інша частина мене, вона варта любові й турботи», — цитує фахівчиня у своєму Instagram-блозі (тут і далі орфографію та пунктуацію автора збережено — прим.ред.).

Ми не можемо забути своє минуле. І, щоб одужувати і відпускати, нам необхідно проходити через нього. Це буває страшно і боляче.

«Ми можемо намагатися відганяти від себе думки про минуле, але вони переслідуватимуть нас знову і знову. Тому, коли будемо до цього готові, ми зустрінемося з болем минулого віч-на-віч.

Навіщо? Щоб переконатися в тому, що все сталося так, як мало статися.

І, навіть якщо нам важко з цим погодитися, у наших силах потурбуватися про себе в сьогоденні так, щоб прийняти своє минуле, полюбити в ньому себе і себе в ньому», — каже експертка.

У кожної події є три сценарії:

1. Той, що ми припускали.
2. Той, що є зараз.
3. Той, що може бути.

Коли дійсність не збігається з припущеннями, ми засмучуємося. Ми закриваємося для всіх інших можливостей і намагаємося втілити нездійснені очікування.

Однак у такій ситуації потрібно прийняти третій сценарій — невизначеність. Зазвичай ми пов’язуємо її зі страхом, тривогою та зі своїми найгіршими побоюваннями. І не помічаємо того дивовижного, що теж може трапитися.

Найчастіше розуміння приходить, тільки коли ми озираємося назад.

Що ж таке «мир із минулим»?

• Мир із минулим — це його прийняття: «Усе, що сталося, навіть якщо сильно поранило, чогось навчило мене. Я приймаю життєві уроки тих днів і йду далі».
• Мир із минулим — це прийняття свого сьогодення: «Навіть якщо почуття з минулого повернулися, це буде для мене знаком про те, що мені необхідно подбати про себе».
• Мир із минулим — це любов до себе, таке ставлення до себе, яке дасть нам змогу, озираючись на минуле, зцілювати, а не пригнічувати себе.
• Мир із минулим — це вдячність: «Я буду вдячна людям із мого минулого за те, що вони були дзеркалом моєї нелюбові до себе і мого одужання».
• Мир із минулим — це гармонія із собою: «Я обіймаю в собі своє минуле, сьогодення і майбутнє».
• Світ із минулим — це відповідальність за себе: «Я приймаю рішення в сьогоденні, і минуле більше не контролює мене».

Унікальна добірка новин від нашої редакції