Брахіцефалічний синдром у собак

Певні породи собак, в ході селекційних робіт, придбали таку патологію, яка провокує часткову закупорку верхньої частини респіраторного тракту. Явище це іменується брахіцефалічний синдром і відрізняється деякими порушеннями – звуженням просвіту ніздрів, збільшенням довжини м’якого піднебіння, вивороту мішечків, розташованих в гортані або ж гіпоплазією просвіту трахеї.

Брахіцефалічний синдром провокує порушення правильного вдиху, наприклад при звуженні просвіту ніздрів. Збільшення довжини м’якого піднебіння призводить до утруднення дихання. Постійні проблеми з нормальним вдихом повітря, провокують вивороти мішечків, розташованих в гортані.

Звуження просвіту гортанної щілини без раннього лікування, провокує розвиток ослаблення хрящів, що підтримують Звід гортані, провокуючи небезпечні стану, наприклад спадання гортані. Даний стан нечасто можливо видалити і виправити консервативними методиками.

До брахіцефалів ставитися ціла група собак, у яких відзначається порушення в будові черепа, обумовлені генетичними особливостями. Брахіцефали мають укороченою якщо порівнювати зі своїми родичами, мордою.

В якості вихованців проживають в будинку, подібних собак вибирають частіше, ніж тварин з простим будовою черепа. До брахіцефалів належать такі породи як ши-тцу, пекінеси, шарпеї, Японські хіни, бульдоги, мопси, боксери, бостон тер’єри.

Причини появи брахіцефалічного синдрому у собак

Головна причина розвитку брахіцефалічного синдрому у собак полягає в генетичному спадкуванні, що не має чіткого механізму передачі каліцтва або аномалії. Синдром властивий для виведених в ході селекційних робіт собак і кішок.

Характерна специфічна особливість собак брахіцефалів-короткі кістки черепа, сплюснуті з лицьової частини морди. У брахіцефалов сплюснута не тільки візуально морда, але і деформовані носові ходи, а ще глотка.

Анатомічна причина розвитку синдрому брахіцефаліі-спадковий дефект під час внутрішньоутробного розвитку плода, що провокує зміну кісток черепа. В ширину кістки черепа розвиваються ка зазвичай, а ось довжина істотно зменшена. М’які тканинні структури на голові пропорційно не стають менше, тому з’являється відмінна складчастість.

Суджені ніздрі, також властиві для синдрому брахіцефаліі, спровоковані порушенням розвитку хрящів носа. Це призводить до колапсу медіальної частини крил носа і подальшої анатомічної закупорки ніздрів. Це призводить до порушення входу вдихуваного повітря, провокуючи дуже високе навантаження на систему дихання.

М’язові волокна, що відповідають за дихальний процес, схильні до великого навантаження, викликаючи задишку, ступінь якої залежить від дуже багатьох моментів. У собак з синдромом брахіцефаліі часто діагностують колапс, що з’являється через опору струму мас повітря на рівні ніздрів.

Подовжене в процесі генетичних мутацій м’яке піднебіння, вважається головною частиною відмінних ознак синдрому брахіцефалії. Турбулентність потоку мас повітря і вплив м’яких частин неба на голосові складочки, провокує запальні процеси, подразнення і набряки слизової оболонки гортані. Утруднення нормального струму повітря з’являється також при дуже високій турбулентності.

В результаті анатомічних змін кінчик м’якого піднебіння зміщений в область носоглотки і під час здійснення видиху, повітря провокує дуже високе додаткове роздратування носоглотки. Труднощі подовжене м’яке піднебіння становить і в процесі прийому їжі. Заковтуючи корм, тварина часто давитися. В результаті це буде причиною серйозного ускладнення – аспіраційної пневмонії.

Найрідкіснішою аномалією на тлі брахіцефалічного синдрому вважається виворіт мішків гортані. З’являється патологія як ускладнення на тлі видовженого м’якого піднебіння і звуження ніздревої щілини.

Собакам брахіцефалам потрібен обов’язковий лікувальний ветеринарний контроль, що дає можливість зменшити небезпеку розвитку сильних захворювань організму, а зокрема патологій дихальної та судинно-серцевої системи.

При відсутності своєчасної допомоги і корекційних заходів, часто з’являються небезпечні стану у вигляді кризи трахеї або ж дихального згубного процесу.

Симптоми брахіцефалічного синдрому у собак

Патологія, обумовлена генетичними аномаліями, діагностується у подібних собак як англійський і французький бульдог, мопс, Пекінес, Японський хін, боксер. Порід собак з укороченою мордою і супутніми зміною в будові черепа, набагато більше, ніж інших вихованців проживають в будинку – кішок.

Брахіцефалічний синдром, що з’являється у брахіцефалів, розвивається з найперших днів життя тварини. Корекція потрібна почавши з віку 2 років.

Характерними симптомами брахікефаліческого синдрому вважається наявність задишки у собаки, погіршенням актів дихання під час дуже великої вологості повітря або ж її підвищенні. Задишка яскраво виражається у брахіцефалів при дуже високих навантаженнях або ж стресових станах.

Дуже часто на практиці ветеринарних лікарів зустрічаються собаки з брахіцефалічним синдромом, у яких порушений акт ковтання, відзначаються постійні відрижки їжі після їжі, гіперсалівація (дуже висока слинотеча). У подібних собак можуть з’являтися постійна нудота і виверження шлункового вмісту.

У собак з брахікефаліческім синдромом характерними клінічними ознаками вважаються:

  • свистяче шумне дихання;
  • ретракція або звуження зводу губ при здійсненні вдиху;
  • вчинення дихання за допомогою відкритої пащі;
  • зміна положення передніх лап в процесі здійснення акту вдиху;
  • дихання животом.

Залежно від тяжкості перебігу брахіцефалічного синдрому, спостерігаються зміни забарвлення помітних слизових оболонок. На перших кроках патології, слизові оболонки рожевого кольору. З появою симптоматики слизові оболонки стають анемічними або ціанотичними (синюшними).

Важкий перебіг брахіцефалічного синдрому відрізняється розвитком дуже високої температури тіла, що з’являється в результаті порушень терморегуляції. У більшості випадків з’являється збільшення живота у собак, що розвивається на тлі постійного заковтування зайвого повітря.

При клінічному огляді ветеринарний фахівець дає оцінку формі і розмірам отворів носових ходів, а ще якість виконуваних ніздрями вдихів. На підставі клінічних ознак, фахівець ставить попередній діагноз, що вимагає докази за допомогою інших аналізів.

Призначаються рентгенографічне дослідження, ларингоскопія під загальним наркозом. На рентгенівському знімку велику увагу приділяють шийному і грудному відділах. Це дозволяє вчасно виявити порушення в роботі розташованих там органів.

Дуже часто на тлі брахіцефалічного синдрому у собак діагностуються кардіомегалії (збільшення міокарда), набряклі явища в легеневих структурах, запалення легенів, зміна в області трахеї і наявність новоутворень.

Головне місце в постановці точного діагнозу займає диференціація. Потрібно відрізнити брахіцефалічний синдром від інших патологій, які можуть спровокувати закупорку верхніх частин респіраторного тракту. Патології, що характеризуються схожими клінічними ознаками – спадання тканин гортані, трахеї, гіпоплазія тканинних структур трахеї, параліч гортані і закупорка чужими предметами або ж новоутвореннями, ураження респіраторного тракту.

Терапія брахіцефалічного синдрому собаки

На перших стадіях появи ознак синдрому у собак, вимагає несуттєвої коригування. Ветеринарні експерти радять переглянути раціон харчування тварини, запобігши розвитку ожиріння. Також слід уникати дуже високої активності вихованця, стресових ситуацій і різких температурних змін.

Брахікефаліческій синдром швидко прогресує з віком тварини, тому консервативні методики лікування нечасто дають тривалий хороший результат. Перевагу віддають своєчасним втручанням з метою коригування стану собаки.

Надійшли до ветеринарної лікарні тварини з брахіцефалічним синдромом обстежуються. Їм наказують кортикостероїдні препарати, седативні (заспокійливі) препарати, показана киснева терапія. Після стабілізації стану вихованця, проводитися своєчасне втручання під загальним наркозом.

В ході своєчасного втручання фахівець проводить ринопластику, прибирає збільшені гортанні мішечки, а ще пластику м’якого піднебіння. Після періоду відновлення у брахікефаліческіх порід собак зникають ознаки дихального дистресу і збільшується загальна життєва зручність.

Залежно від віку собаки і проявів клінічної картини брахіцефалічного синдрому, прогнози можуть відрізняться.

При спадання тканинних структур гортані, прогноз для тварини несприятливий.

В результаті укороченою морди і порушень в носоглотці, собаки брахіцефали, частіше схильні до інфекцій очей і носоглотки. Господарі собак з брахікефаліческім синдромом, повинні забезпечити тварині максимально підходящі для них умови утримання.

В основному, синдром розвивається у дрібних і середніх порід собак, які страждають від зайвої маси тіла. Володар повинен систематично проводити консультації у фахівця з приводу коригування харчування і умов утримання.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.

close