Процес запалення, що розвивається в області жовчних проток, іменується холангітом. Ця патологія відрізняється розвитком жовтяниці і диспепсичними розладами. Базовою основою розвитку холангіту вважається патогенна бактеріальна мікрофлора, яка проникає з області дванадцятипалої кишки крізь протоку, артерію печінки і ворітну вену.

Дуже часто запалення жовчних шляхів діагностують не як самостійну патологію, а як ускладнення, що з’явилося на тлі небезпечних інфекційних захворювань – сальмонельозу або колібактеріозу.

Основою розвитку холангіту можуть бути і паразитарні інвазії – фасцільози, дикроцеліози і еймеріози. Часто діагностують запалення проток жовчного міхура на тлі дефіциту вітамінних і мінеральних комплексів, а також в результаті харчових отруєнь.

Патологія дуже часто вражає домашніх кішок і має разючі відмінності від захворювань печінкових структур У інших вихованців проживають в будинку – собак. Надзвичайно важливо встановити точну причину появи захворювання, що в подальшому дасть можливість призначити максимально правильне лікування.

Причини розвитку патології

Холангіт кішок виражається в процесі запального характеру, розміщеного в області так званого біліарного дерева, сформованого з жовчних проток печінки. Запалення вважається дуже часто діагностуються власне у домашніх кішок, зустрічаючись трохи рідше ніж ліпідоз.

У ветеринарних колах розрізняють кілька форм холангіту:

• лімфоцитарний;
• нейтрофільний;
• хронічний.

Кожен з перерахованих вище видів холангіту має ряд власних особливостей. Так, нейтрофільна форма холангіту, інакше називається бактеріальної і характерним для неї вважається пристойну кількість нейтрофілів, зосереджених в області ворітної вени і біліарного дерева.

Основою розвитку нейтрофільного холангіту є патогенні бактеріальні мікроорганізми, а ще дуже прості. Спровокувати бактеріальний тип запалення в жовчних протоках можуть кишкові палички, грибки – актиноміцети, бактерії стрептокока і клостридій. Накопичення жовчних кислот і їх згущення провокує вибіркове і повне закупорювання великого протоки і жовчного міхура. Можлива закупорка проток розташованих всередині печінки. Нейтрофільний тип запалення в протоках може бути гострого або ж постійного характеру.

Другий вид-лімфоцитарний, зустрічається дуже рідко і вважається скоріше ускладнення нейтрофільного виду запалення. Але можливо і самостійний розвиток лімфоцитарного холангіту, для якого характерним є виражена інфільтрація в місці розташування ворітної вени, зміна тканинних структур проток жовчі (гіперплазія), а ще фіброз в області портальної вени. В основному, лімфоцитарний холангіт діагностується у кішок одночасно з запалення підшлункової залози і колітами. Основним симптомом цього виду запалення жовчних ходів вважається занесення бактерій в єдиний проток жовчного міхура.

Хронічний тип захворювання спровокований інвазією гельмінтами. Небезпечні глистяні інвазії-печінкові сосальщики впливають на клітинні структури печінки, провокують виражену важку гіперплазію проток, фіброз і закупорку (в більшості випадків великі особини сосальщиков закупорюють просвіт своїми тілами або ж власними відкладеними яйця).

Клінічна картина і діагностика

Ознаки захворювання за власними клінічними проявами мають схожість з патологіями печінкових структур. Можливий розвиток не нестандартних симптомів, що ускладнює первинну постановку діагнозу.

Найпопулярнішим симптомом нейтрофільного або ж лімфоцитарного холангіту у кішок, вважається відмова від прийому їжі і не можливість нормально її перетравлювати (анорексія). Не дуже часто зустрічаються такі ознаки як швидка втрата ваги, виверження шлункового вмісту, гарячкові стану і профузний пронос.

Виникнення відмінних симптомів холангіту-виверження шлункового вмісту, байдуже стан, жовтушність помітних слизових оболонок, вимагає термінового звернення до професіонала. В умовах ветеринарної клініки доктор після призначення лабораторних досліджень, призначає лікування. Перш за все доктор проводить клінічний огляд, збирає анамнез і призначає аналізи.

Проводитися обов’язково диференціальна діагностика для поділу холангіту від наступних хвороб:

;; токсичними речовинами;
• поразка печінкових структур медикаментозними засобами.

Призначаються такі дослідження:

• Біохімія крові та загальний клінічний аналіз крові;
• аналіз урини;
• рентген органів розташованих в порожнині живота;
• діагностика за допомогою ультразвуку;
• біопсія клітинних структур печінки;
• діагностична лапароскопія.

При холангіті аналіз крові вкаже на дуже високий вміст білірубіну, невисокий вміст железосодержащего білка, великий вміст жовчних кислот і лейкоцитів. При ультразвуковому дослідженні діагностують виражену зміну розмірів печінки, непрохідність біліарного дерева і застої жовчних кислот. Лапароскопічне дослідження дає можливість виявити зміни в печінці, а ще візуалізувати жовчний міхур.

Лікування і профілактика

Лікування холангіту у кішок передбачає всеосяжний підхід і уважного вибору медикаментозних засобів. Тривалість терапії при діагностованому холангіті може становити від 2-3 тижнів до одного місяця. Протягом заходів терапевтичного плану тваринного доведеться проводити діагностичні дослідження крові, спрямовані на розкриття кількості ферментів печінки.

Якщо результат від лікування відсутній протягом 4 тижнів, призначається біопсія печінкових структур. Основа лікування-курс антибіотиків. Добре обраний вид лікарського засобу вважається запорукою успішного лікування. Так, навіть при гнійної формі холангіту при вчасно розпочатому лікуванні прогноз вважається сприятливим.

Призначаються також в комплексі кортикостероїдні засоби, потрібні для усунення процесу запалення. Таким чином виходить уникнути утворення фіброзної тканини в печінкових структурах. Потрібним пунктом терапії вважається введення спеціалізованих електролітів для підтримування організму хворої тварини і уникнення зневоднення.

В якості додаткових методів лікування призначаються уколи вітаміну До, що дозволяють не допустити розвиток порушень в факторах згортання крові. Застій жовчі в ходах призводить до порушення абсорбції вітаміну до кишковими стінками, викликаючи порушення згортання. Підтримуюча терапія в себе включає прийом тваринам холеретиков, що дозволяють видалити застій в біліарному дереві.

Основним пунктом лікування і майбутнього правильного догляду за хворим вихованцем вважається харчування на дієтичній основі. Під час лікування кішок доктора наполегливо рекомендують збалансувати раціон. Він повинен містити необхідну кількість якісного протеїну.

Як виняток можуть бути кішки з діагностованою гепатоенцефалопатією. У запущених випадках, коли тварина не може нормально їсти, йому встановлюють харчової зонд. Знімають його виключно після того, як кішка почне висловлювати інтерес до їжі.

Завдання власника-вжити всіх заходів, щоб не дозволити розвитку холангіту у кішок. Знаючи, що головною причиною розвитку патологічного процесу є паразитарні організми і бактерії, доводиться стежити за якістю харчування кішки, тим більше якщо вона бути на справжній їжі.

Не допустити розвиток захворювання дозволяють сучасні протипаразитарні обробки і профілактичні відвідування ветлікаря 1 раз в 3-6 місяців.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.